Метод інгаляції кисню побутовим кисневим генератором
(1) Закладеність носа та метод інгаляції кисню через носовий катетер: цей метод інгаляції кисню простий у обладнанні та легкий у використанні. Існує два види методів усунення закладеності носа: одинарний та подвійний: метод одноразового вибору вибирає відповідну модель і вставляє її в переддень носа з одного боку, і він знаходиться в тісному контакті з носовою порожниною (інша ніздря є ВІДЧИНЕНО). При вдиху надходить тільки кисень, тому концентрація кисню при вдиху більш стабільна. Метод подвійної пробки полягає в одночасному розміщенні двох менших носових пробок в обидві ніздрі. Навколо носових пробок залишається простір, і повітря можна дихати одночасно. Пацієнту комфортніше, але концентрація кисню недостатньо стабільна. Метод носового катетера полягає у введенні катетера (зазвичай використовуваного сечового катетера) через ніздрю в задню частину м’якого піднебіння у верхній частині носової порожнини. Концентрація кисню при вдиханні постійна, але через тривалий час вона буде викликати дискомфорт і легко блокуватися виділеннями. Закладеність носа та інгаляція кисню носовим катетером, як правило, придатні лише для низького потоку кисню. Якщо швидкість потоку відносно велика, це буде нестерпно через високу швидкість потоку та силу удару, і це легко призведе до сухості слизової оболонки дихальних шляхів.
(2) Метод маскової інгаляції кисню: можна розділити на відкритий і закритий метод маски. Відкритий тип передбачає розміщення маски на відстані 1-3 см від рота та носа пацієнта, що підходить для дітей без будь-якого дискомфорту. Метод герметичної маски полягає в тому, що маску щільно надягають на рот і ніс і фіксують гумкою. Підходить людям з важкою гіпоксією. Концентрація кисню може досягати 40-50%. Відчувається комфортніше без подразнення слизової оболонки та сухого продування. Однак споживання кисню велике, і є недоліки у вигляді незручного прийому їжі та відхаркування.
(3) Транстрахеальна киснева терапія: це метод подачі кисню шляхом введення тоншого катетера в трахею через носову порожнину, також відомий як ендотрахеальна киснева терапія. Це в основному підходить для пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю, спричиненою хронічною обструктивною хворобою легень та легеневим інтерстиціальним фіброзом, які потребують тривалої інгаляції кисню та ефект загальної кисневої терапії є поганим. Низький потік кисню може досягти високого ефекту, а споживання кисню дуже мало.
(4) Електронна імпульсна киснева терапія: це новий метод, який може автоматично надсилати кисень під час періоду вдиху через електронний імпульсний пристрій і автоматично зупиняти подачу кисню під час періоду видиху. Це більше відповідає фізіологічному стану дихання і значно економить кисень. Підходить для лікування закладеності носа, назальної канюлі та ендотрахеальної кисневої терапії.
(5) Метод подачі кисню при ШВЛ: при використанні різних штучних респіраторів для ШВЛ використовуйте пристрій подачі кисню на респіраторі для кисневої терапії. Концентрацію кисню (21%-100%) можна регулювати відповідно до потреб стану. Кисневі балони, як правило, використовуються як джерело кисню для кисневої терапії, а манометр встановлюється для вказівки кількості кисню, що зберігається в балоні. Під час подачі кисню встановлюється витратомір, щоб за потреби регулювати потік кисню.
